З вітальним словом до випускників та гостей звернувся директор коледжу Олег Зайковський, який відзначив, що приємно бачити випускників далекого 1968 року, які різні між собою за посадами і баченням життя, але сьогодні їх дороги злилися в одну, єдину, яка повернула їх в студентські роки, до рідного технікуму (сьогодні коледжу). Олег Сергійович побажав випускникам життєвої енергії й оптимізму, миру, достатку, благополуччя та приємної мандрівки у студентські роки.

Невблаганний час і життєві обставини звузили коло присутніх: комусь завадила прийти хвороба, деякі виїхали за межі країни, але всі, хто мав можливість, прийшли, а решта зателефонували, причому деякі - з-за кордону. Приємно спостерігати за людьми, які не відчувають свого віку. Часто буває, що колишні одногрупники не відразу впізнають один одного. Але не в нашому випадку! Турбота про кожного – хто і де? Як справи? Чого досяг і як сім’я?

Сідають на студентську лаву в цей день поважний професор і вдалий підприємець, відомий політик і знаний всій Європі керівник підприємства, державний службовець і дбайливий господар. Сідають батьки й матері, які привели вже до коледжу своїх дітей, онуків і утворили своєрідну династію.

Обійми, розмови, спогади й очі наповнені радістю від зустрічі. В цей же день плани на майбутнє. Деякі з них є активними учасниками коледжівського життя.

І у всій цій урочистій метушні турбота про тих, хто приїхав з певним щемом у серці. Сивочолі, обтяжені досвідом, красиві й стрункі, запальні й повні амбітних планів на майбутнє, дякують директору, своїм небагатьом які залишились в живих викладачам, рідним лекційним аудиторіям, своїм однокурсникам за знання, успішний старт, за свою юність.